Україну шокувало самогубство у Києві двох підлітків – 17-річної Вікторії та 18-річного Володимира. Про те, чому молоді люди це зробили так демонстративно і що їх до цього підштовхнуло, Vesti.ua пояснювала дитячий та сімейний психолог, гештальт-терапевт Лариса Юзмухаметова.
Ці двоє вистрибнули з балкона 24-го поверху будинку на лівому березі столиці. Перед смертю підлітки відправили всім знайомим та рідним прощальне SMS-повідомлення, в якому попросили вибачення за вчинок. Під час самогубства вони вели пряму трансляцію в Тік-Тоці.
Сьогодні ходить багато версій, чому Вікторія та Володимир звели рахунки з життям. За інформацією правоохоронних органів, дівчина і хлопець мали суїцидальні нахили. Володимир ще до цього випадку намагався накласти на себе руки, а Вікторія перебувала в затяжній депресії та часто говорила про те, що не хоче жити.
Однак громадськості більше подобається версія про те, що вони вкоротили собі віку через те, що були зведеними братом і сестрою й при цьому покохали одне одного, а дорослі це кохання не прийняли та засудили.
Відразу зазначимо, що Вікторія Поливач та Володимир Усенко були вихованцями дитячого будинку сімейного типу “Оберіг” у місті Березань, але при цьому вони не були кровно рідними. Тож ми можемо розглядати цю трагедію, скоріше, як історію березанських Ромео та Джульєтти, ніж як історію нещасливого кохання брата та сестри. Проте поговорити про це з психологом потрібно.
“Батькам у цій ситуації може бути страшно”
— Однією з причин, через яку, Вікторія та Володимир позбавили себе життя, була, нібито їхня закоханість одне в одного, проти якої виступали дорослі. Як поводитися батькам, якщо їхні прийомні діти – брат і сестра – раптом закохалися?
— У кожній родині до цього ставляться по-різному залежно від батьківських принципів. Різні сім’ї – різні принципи.
Що треба робити, якщо підлітки в одній сім’ї все ж таки закохалися одне в одного? Говорити з кожним про те, які якості тебе приваблюють в обранці та про те, що ці якості можна пошукати в інших хлопцях/дівчатах.
– Але зазвичай батьки починають кричати, що це непристойно і щоб ви одразу припинили, бо що ж люди скажуть.
– Насправді криком не допоможеш. Потрібні діалог та розмова. З підлітками – лише діалог та домовленості. Поговоріть з дитиною: “Добре, ти закохався/закохалася. А у що саме, в які якості? А в кого ще такі якості можна знайти?”. Тобто треба розділити ці постаті – є твій брат, а є ще Петя, Саша, Коля, зверни увагу на ті самі якості у них.
Чому підліток закохується у рідну людину? Тому що йому чогось не вистачає – тепла, турботи, уваги. А коли виникає закоханість у брата/сестру, все це з’являється, і навіть із дому виходити не треба. У цих стосунках є емоції, і вони чіпляють підлітка.
Батькам разом із дітьми потрібно шукати відповідь на запитання: а де ти можеш це ще брати, яким способом це можна отримати від нерідної людини. Тому що такі стосунки – це неприродно навіть на генетичному рівні.
Так, батькам у цій ситуації може бути страшно – вони можуть не знайти слів, просто не підібрати їх. Тому потрібно звертатися до психологів, аби підібрати слова, форми, реакції. І налаштовувати діалог.
“Вони хотіли вразити й вразили всю країну”
– Навіщо цій парі самогубців потрібна була відеозйомка, якщо вони все для себе вирішили?
– Вони хотіли вразити. І вони вразили всю країну. Мабуть, у їхньому житті їм вражень не вистачало.
На такий крок йдуть або від вседозволеності, адже зараз багато що доступно дітям за невеликі гроші. А з іншого боку, діти можуть бути обмежені у враженнях – якщо у сім’ї жорсткі правила.
Підлітки ласі на враження. І вони можуть на нові враження полювати або через їх надлишок, або ж, навпаки, – через дефіцит уваги. Останні думають так: “А що мені потрібно зробити такого особливого, щоб на мене звернули увагу”. І тоді може статися така трагедія.
– Що, крім пошуку вражень та бажання вразити, змушує дітей ось таким способом вирішувати свою долю. Що взагалі змушує їх думати: жити їм чи не жити?
– Мене засмучує, що ці діти таке зробили. Я міркувала над тим, що було втрачено раніше, що не помічено і що не було проговорено у відносинах з цими дітьми. Чому батьки не помічають депресивних станів своїх дітей, їхньої апатії. Чому ігнорують той факт, що дитина безініціативна. Часто дорослі щодо безініціативності дітей кажуть, що це лінощі. Це не лінощі. Взагалі будь-яка дитина росте в цікавості до світу, до його дослідження. А якщо вона довго без настрою, а тим більше, якщо вона каже, що хоче поговорити з психологом, то батьки повинні діяти. А я так розумію, що дівчина, яка загинула, шукала допомоги у шкільного психолога, але не знайшла її.
Якщо дитина апатична, постійно говорить про те, що їй не цікаво, що їй нудно – все це дзвіночки, на які потрібно звертати увагу. Навіть якщо не йти до психолога, то хоча б просто поговорити з дитиною на тему “а чому так, і чим я можу тобі допомогти”. Тому що зараз батьки живуть у швидкому темпі й часто не помічають повсякденних речей, багато чого в поведінці їхньої дитини проходить повз їх увагу. Про підлітковий перехідний вік часто говорять: “та з віком мине” або “переросте”. Так, переросте, але дитині саме у її перехідному віці потрібна підтримка дорослої людини – батьків, вчителів, наставників, тренерів, усіх, хто може дати дитині опору.
– Хто все ж таки винен саме у цій історії? Батьки?
– Я б не наголошувала на батьках. Їх не можна звинувачувати, тому що в контакті в сім’ї не одна людина будує стосунки. Його будують мама та підліток чи тато та підліток. І якщо щось у цьому контакті не відбувається – підліток поринає в суїцидальні думки. Я б не звинувачувала батьків, тому що на них і так лежить багато відповідальності, і жоден з батьків не хоче поганого для своєї дитини.
“Це ж не перший випадок. Останнім часом підліткові суїциди в Україні почастішали”
– За інформацією правоохоронних органів дівчина та хлопець задовго до цієї трагедії мали суїцидальні думки. Вікторія мала хронічну депресію, а Володимир до цього вже колись намагався різати вени. В результаті, коли вони зустрілись, вийшла критична маса, що призвела до стрибка з даху.
– Суїцидальні думки мають багато рівнів. Як із застудою – є банальний нежить, потім горло та бронхіт, а далі запалення легень. Мабуть, в історії цих підлітків справа дійшло вже до “запалення легенів”, тобто до найглибшого рівня.
– За розповіддю оточення загиблої Вікторії, дівчина мала депресивну поведінку. Вона часто скаржилася на своє життя. Їй було настільки погано, що вона навіть зверталася по допомогу до шкільного психолога, проте їй нічого не допомогло.
– Можливо, там потрібна була тривала підтримка психолога протягом місяців і навіть років. Але дівчинка її не отримала. Я весь час говорю про те, що потрібно впроваджувати в школах психологічну освіту на вищому рівні. Можливо, у школі потрібно більше психологів, більше консультацій. Насправді психолог у школі міг би розмовляти з дівчинкою хоча б раз на тиждень безкоштовно, якщо вже її батьки не мали грошей на психолога. Ця трагедія – це ж не перший випадок. Останнім часом випадки підліткових суїцидів в Україні почастішали. Причина: мало людського спілкування – у війну батькам взагалі не до дітей, бо їх переповнюють інші думки про те, як вони житимуть далі.
Крім того, в нашому суспільстві продовжує існувати упередження проти психологів, думка, що отримати від них допомогу – це соромно і незручно. Люди не розуміють, що звертатися до психолога – це природно.
– І знову-таки, у свідченнях оточення Вікторії є момент, де йдеться про те, що дорослі до слів дівчинки серйозно не ставилися і вважали, що це у неї просто важкий віковий період.
– Я говорила і продовжую говорити, що якщо вже підліток захоче до психолога, а ви йому відмовите, бо це, на думку мами, нікому не допомагає, – тоді дитина почне думати, що допомоги чекати немає звідки, і значить, найкращий вихід – це померти. Тому батьки повинні уважніше ставитися до своїх дітей-підлітків і не дозволяти, щоб вони замикалися у собі. Інакше дитина може звернутися до суїциду як до способу розрядки внутрішньої напруги.
Читайте також: Дуже бояться того, що бачать і чують. Психолог – про підліткові суїциди
Читайте також: Суїцид у прямому ефірі: у Києві брат та сестра розбилися, впавши з 24-го поверху
