19 липня Верховний суд переніс слухання справи про садибу Терещенка у Києві, залишивши сторони спору та спостерігачів у подиві – що ж буде з історичною будівлею? Пристрасті підігріваються кадровою інтригою в профільному департаменті КМДА, а також очікуваннями, що вердикт ВС назавжди змінить історичний центр столиці. Чому – розбиралися Vesti.ua.
“Нехороша” садиба в хорошому місці
Кутова старовинна будівля на перетині бульвару Тараса Шевченка та Михайла Коцюбинського, відома майже всім київським екскурсоводам, це садиба сина відомого цукрозаводчика та мецената Миколи Терещенка, Івана. Вона побудована у стилі “неоготика” й особливо примітна незвичайними архітектурними рішеннями. Але столичним гідам, швидше за все, доведеться вносити зміни до своїх програм – нині особняк під загрозою зникнення.
Будівля для Києва дійсно знакова. До революції 1917 року тут зберігалася колекція малюнків і полотен знаменитих художників, яку збирав Іван Терещенко, наприклад, Михайла Врубеля, Павла Федорова, Василя Верещагіна. У 1917 році особняк був реквізований Центральною Радою для Генерального секретаріату шляхів сполучення. У 1918 році під час боїв за Київ більшість колекції було знищено, але будинок вцілів. За радянських часів у будівлі були і квартири, і контори.
На сьогодні будівля перебуває в аварійному стані. Але реставраційні роботи, на які київська влада дала згоду, можуть остаточно стерти його з землі. Цього й побоюються громадські активісти.
Між нафтою та борошном
Садиба Терещенка значиться у Реєстрі пам’яток культурної спадщини Києва. Згодом будівля стала непридатною, грошей на її реставрацію в столичному бюджеті не знайшлося… Тому міська влада у 2004 році оголосили конкурс і за його підсумками уклали угоду з “Укрнафтою” та комунальним підприємством “Дирекція реставраційних та відновлювальних робіт” (КП “ДВРВ”). За умовами угоди, “Укрнафта” зобов’язалася відреставрувати особняк в обмін на право приватної власності на площі, понад обумовлені в договорі. Натомість комерційна структура у 2008 році відступила від своїх прав на реставрацію на користь ПрАТ “Центрелеватормлинбуд”, з яким міська влада переуклала угоду. Важливо те, що ПрАТ “Центрелеватормлінбуд” (ПрАТ “ЦЕМБ”) не брало участі в конкурсі, й зараз це один із вагомих аргументів у суперечці. Інший аргумент – новий інвестор отримував право викупити об’єкт у власність, що нібито й зробив.
Спадкоємець роду
У 2013-2014 роках в Україну з Франції приїхав нащадок Терещенка – Мішель. Він виграв вибори на посаду мера міста Глухова. Його дружина Олена – столична громадська активістка, лідер “Київського віча”. Вони обоє не залишилися байдужими до особняка Терещенка, який тоді уже був в аварійному стані, вимагаючи повернути пам’ятник архітектури у власність Києва та киян
Далі була дивна пауза – ніхто не розпочинав жодних робіт у садибі Терещенка. Прихильник реставрації стверджують: завдяки активістам суд заборонив роботи до розгляду справи, сама Олена Терещенко спростовує це. 2021 року столична прокуратура звернулася до суду, наполягаючи на нікчемності інвестиційного договору КМДА з ПрАТ “ЦЕМБ”.
Нове загострення
У 2021 році в КМДА начебто погодили проект реставрації садиби Терещенка з максимальною безпекою всіх цінних елементів, але проти виступили, знову ж таки, столичні активісти на чолі з Оленою Терещенко. Про це розповів член Координаційної ради з питань охорони архітектурної спадщини при КМДА Михайло Кальницький. На його думку, проект реставрації був цілком прийнятним: “Передбачено пристосування горища в нинішньому обсязі для офісного приміщення – такого собі офісу-мансарди. Те саме стосується і флігелів. Причому в особняку цей ярус не отримує жодних додаткових прорізів, винесених на фасад – ні з вулиці, ні з двору”. Однак він не заперечує, що у проекті є двоповерхова прибудова (тобто нова споруда), яка не зашкодить зовнішньому вигляду садиби Терещенка.
А Олена Терещенко вважає, що зашкодить: “Департамент охорони культурної спадщини (КМДА) у березні 2020 року погодив проект (реконструкції) перебудови, внаслідок якої ця перлина архітектури роботи Краузе повністю втратить свою автентичність”.
Громадські проти громадських працівників
І зараз суперечка навколо будівлі досягла кульмінації – 19 липня відбулося засідання Великої палати Верховного суду, але рішення не винесено, було оголошено перерву. Коли поновиться розгляд справи – невідомо.
Тим часом, розгоряється жорстка дискусія між Оленою Терещенко та головою київської організації українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) Анатолієм Фроловим. Вони активно обмінюються емоціями у соцмережах, зокрема, у Facebook. За версією Олени Терещенко, УТОПІК – за винагороду від ПрАТ “ЦЕМБ” – на зборах визнало, що інвестиційний проект ПрАТ щодо садиби Терещенка збігається з інвестиційним рішенням і спрямований на збереження пам’ятки архітектури. У відповідь Анатолій Фролов виклав фото протоколу, де сказано про низку рекомендацій для ЦЕМБ. І пояснив: “Одне порушення непереборної сили, три, які вирішуються згодом (про проект реставрації). Замовник погодився все виправити і, більше того, сказав, що для контролю під час будівництва візьме спеціаліста з УТОПІКу“.
Судова пауза
Пікантність у тому, що як Олена Терещенко представляє громадську організацію, так і УТОПІК є громадською організацією. Тому дискусії між ними сприймаються як між собою, а КМДА від публічних коментарів щодо цього питання утримується.
Мішель Терещенко сподівається на вердикт Верховного суду. І ось чому – за його словами, “від цього рішення залежатиме подальша доля всіх об’єктів культурної спадщини (а їх десятки тисяч!), вкрадених за типовими схемами державної чи комунальної власності! …Усі інші суди у винесенні таких рішень керуватимуться виключно рішенням Великої палати (Верховного суду)”.
Зокрема, й у справі Палацу Терещенка у селі Червоне (Житомирська область) “Фонд спадщини Терещенків” судиться з УПЦ (за даними Олени Терещенко), щоб і цей будинок повернути державі. За її ж словами, палац також є перлиною, аналогів якої немає в усьому світі, і зараз у занедбаному стані.
Багато галасу – і нічого?
Можливо, Верховний суд виніс би вердикт і 19 липня, якби не галас навколо садиби Терещенка. Керуючий партнер аналітичного центру “Національна антикризова група” Тарас Загородний розцінив активність Олени Терещенко (мітинги, пости у соцмережах, зокрема із зазначенням прізвищ суддів) як спробу тиску на суд. У відповідь Олена Терещенко звинуватила його у маніпуляціях на користь ПрАТ “ЦЕМБ”.
Але ситуація делікатна. Експерти-правознавці, опитані Vesti.ua, відмовилися прогнозувати вердикт Верховного суду. Водночас, заступник голови адвокатського об’єднання “АЛІБІ” Олексій Бебель звернув увагу на те, що, якщо сім’я Терещенка таким чином хоче повернути власність свого роду, зробити це практично неможливо: “На превеликий жаль, в Україні не було закону про реституцію, тому спадкоємці реально пограбованих більшовицьким режимом у різний час власників як землі, так і нерухомості, нічого не отримали назад”.
Можливо, подружжя Терещенків сподівається на інвестиції в реставрацію будівель. За певними даними, це можливо з огляду на впізнаваність садиби Терещенка за межами України.
Тому, не виключено, що подружжя зможе повернути собі родове гніздо. Як розповів Vesti.ua політолог Олексій Буряченко, високою є імовірність, що Мішель Терещенко приверне увагу іноземних ЗМІ до долі садиби, “використовуючи, таким чином, не лише юридичну процедуру”.
Це означає, що Верховний суд якщо й поставить крапку, то вона стане комою або трикрапкою. Якщо шум довкола особняка продовжиться, можуть бути й політичні наслідки, не виключає Олексій Буряченко: “Будь-який скандал із забудовою так чи інакше позначається на Віталії Кличку, особливо зараз, на тлі скандалів із притулками, шаленими евакуаторниками, висаджуванням квіточок… Чи матиме воно вплив на політичний порядок денний Києва? Опосередковано – скоріше “так”, ніж “ні”. Це не якийсь топ-скандал, що всі зацікавилися, включилися, але це ще одна “монетка” у скарбничку проблем, що нагромадилися у Києві у каденцію Віталія Кличка“.
Тим більше, судячи з відкритих даних, торгова будівля на бульварі Шевченка у столиці площею 550 квадратних метрів стартує в ціні від 58-60 млн грн майже 2 млн доларів США).
