Ранок суботи, 23 вересня, на Набережно-Хрещатицькій вулиці Києва, на ділянці під символічним номером 13, видався галасливим: гуркотіла важка техніка, тріщали цегляні стіни. Виявилося, що забудовники демонтують унікальну будівлю на набережній річки Дніпро, якій понад 200 років. Йдеться про так званий будинок Бубнових.
Активіст Дмитро Перов у соцмережах закликав зібратися на місці, викликати Нацполіцію та припинити руйнацію ще однієї пам’ятки київської старовини, де розміщувалися майстерні річкового порту. Ці заклики та дії звичні для всіх, хто намагається врятувати від демонтажу старовинні будинки Києва. Цього разу зусилля активістів можуть і не увінчатися успіхом, адже забудовника (замовник ТОВ “Корпоративні рішення Лтд”, генпідрядник БК “Міськбудінвест”) не збентежила навіть кримінальну справу.
Ігнор поліції
Як стверджує Дмитро Перов, 14 серпня 2023 року слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Нацполіції у місті Києві відкрито кримінальне провадження (№42023102070000207) за фактом самовільного проведення будівельних робіт та пошкодження об’єктів культурної спадщини (ч. 2 ст. 356 та ст. 298 Кримінального кодексу України).
За його ж даними, з посиланням на лідера фракції “Слуга народу” Олену Шуляк, Міністерство культури видало дозвіл на проведення земляних робіт (знесення) колишніх майстерень річкового порту. За даними Перова з посиланням на Департамент охорони культурної спадщини КМДА, забудовнику вручено розпорядження про відсутність узгодження робіт на території історико-архітектурного заповідника “Стародавній Київ”.
І ось, через місяць – новий рецидив.
У паспорті, який зафіксували на фото активісти, можна побачити, що дозвіл КМДА від 22.12.2022 року надано на реконструкцію з надбудовою у вигляді будівлі для обладнання ділового центру із закладом громадського харчування.
Чим цікава хатинка біля річки
Спірний будинок справді налічує від народження понад 200 років, його звели 1822 року (можливо, що й раніше), після масштабної пожежі 1811 року, яка знищила старовинну київську набережну Дніпра. Купець Михайло Бубнов, володіючи ділянкою на набережній, збудував лазню з подачею води прямо з річки. Оскільки комерсант уже володів таким закладом на Подолі та отримував гарний прибуток, вирішив продовжити вигідне підприємство. Спочатку це був одноповерховий будинок (*літера “А”) з фасадами на дві вулиці й набагато довший за той, що зберігся до наших днів. Пізніше на ділянці були зведені й інші будівлі на додачу до основної. Зокрема, з “нумерами” підвищеної комфортності, де можна було помитися без перешкод та якомога далі від цікавих очей.
“Нумери” мали продовження в особистому житті власника. Як розповів краєзнавець Михайло Кальницький, дружина купця Михайла Бубнова, Катерина, втомившись від його інтриг та інтрижок на стороні, проміняла “банщика-обманщика” на відомого письменника Миколу Лєскова. У цивільному шлюбі із ним прожила 12 років, народила сина. Якщо врахувати, що Лєсков прийняв її з 4 дітьми від Бубнова (1 дочкою та 3 синами), письменник одразу став багатодітним батьком та головою немаленького сімейства. Цікаво, що Микола Лєсков, коли мешкав у Києві, любив бувати у Бубнових на Подолі. Як сказали б герої одного старого фільму, “високі стосунки”.
Від синагоги до електростанції
Будівля тим часом жила своїм життям. У 1884 році вони ще згадувалися в путівниках як лазні, але до 1890 міська влада вирішила перетворити функціонал набережної. На той час у столиці відкривалися більш технічно вдосконалені лазні, тому корпус “загальних лазень” (дешеві лазні, де милися у спільному приміщенні), який, власне, і зберігся донині, перепрофілювали під синагогу. Столичні юдеї зітхнули з полегшенням, коли вдалося домовитися зі спадкоємцями купця Бубнова, адже їхній молитовний будинок на вул. Ігорівській власники розібрали. З новим століттям будиночок став корисним електростанції, що розташувалася поруч. Далі – період бурхливих перетворень, будиночок націоналізовано і відтоді там чого тільки не бувало: від торгівлі до житла. Будівля втратила тильну частину та крило з боку вул. Андріївській. У часи перебудови в будиночку діяв навіть офісний центр. Зараз – фітнес-центр.
Старовина чи мотлох?
При цьому Михайло Кальницький стверджує, що будинок Бубнових неодноразово перебудовувався, тому навряд чи варто всю будівлю впевнено датувати 1822 роком.
“Що ж у ньому можна вважати автентичним предметом охорони? Головний фасад по Набережно-Хрещатицькій? Очевидно, так, навіть усупереч зміненим прорізам. А що ще? Відповідно, якою може бути подальша доля будинку, щоб не втратити того, що заслуговує на збереження, але й не “консервувати” чергову занедбану руїну?, – запитував він під час дискусії в середині серпня 2023 року.
І це головне питання, навколо якого суперечки не вщухають і досі.
Будинок не схожий на руїну, звертає увагу архітектор та член Науково-методичної ради при Мінкультури Іван Биков: “Будинку понад 200 років і він зберіг планувальну структуру фасаду та композицію. Тому зберігати лише фасад неприпустимо“.
Що кажуть у владі
Зважаючи на реакцію київської влади, вона також із Кульчицьким не згодна. Як повідомила у понеділок, 25 вересня, голова Департаменту Марина Соловйова, “підписано наказ про внесення будови лазень купця м, бубнова, де у 1894-102 роках розміщувалася єврейська молитовня, до переліку об’єктів культурної спадщини міста Києва. За відповідне рішення проголосувала Консультативна рада при Департаменті“.
Чому – пояснює Дмитро Перов: “Будова має бути збережена насамперед як архітектура, як історія. Дуже корисно було дізнатися, що тут розташовувався юдейський молитовний дім – це та справжня автентика Подолу, його колорит“.
Марина Соловйова, зі свого боку, стверджує, замовнику (забудовнику) вручено розпорядження з правоохоронними вимогами. Адже будиночок розміщений в межах ще кількох територій, що охороняються: Центрального історичного ареалу Києва, пам’ятника та ландшафту “Історичний ландшафт Київських гір та долини річки Дніпро”, “Культурного центру Подолу”.
Будувати там справді проблематично. Тож забудовник, наслідуючи колег із цеху у справі садиби Терещенка, формально не ламає, а реконструює будівлю. Тобто як би дає йому “друге життя”. Передбачається, що в оновленому вигляді, згідно з паспортом робіт, будиночок виросте з 1 до 7 поверхів. З іншого боку, як побоюється Михайло Кальницький, якщо зберегти будинок Бубнових на набережній як є, існує ризик, що будівля, зрештою, сама зруйнується. Від ветхості.
Новий поворот
Любителям київської старовини доведеться тішитися цим, адже шанси зберегти будинок невеликі. За даними Олени Шуляк, уряд ще 3 тижні тому звільнив із Мінкульту Катерину Чуєву, яка, власне, і підписала дозвіл забудовнику на земляні роботи на Набережно-Хрещатицькій, 13. Олена Шуляк стверджує, підпис було поставлено без урахування того факту, що ділянку офіційно не оформлено. Вона сумнівається в тому, що хтось із чиновників буде покараний.
У цьому Олена Шуляк не самотня. Активістка, спеціаліст із соціальної політики ЮНІСЕФ в Україні Ольга Козиренко пише: “Ми 1000 разів викликали поліцію, бо тривала кримінальна справа про незаконну забудову без будь-якого дозволу. Тепер у нас поряд 7 поверхів бізнес-центру на Льва Толстого замість історичного будинку”.
Мораторій та наслідки
У середині вересня 2023 року постійна комісія Київради з архітектури, містопланування та земельних відносин віддала ділянку землі на вул. Набережно-Хрещатицької, 13-15 ТОВ “ТРК Інвест” (кінцеві бенефіціари – двоє громадян Сейшельських островів) для будівництва та обслуговування адмінбудівель та офісних приміщень, під забудову.
“Ніхто не може в Києві нічого будувати, якщо ми зараз ухвалюватимемо такі рішення“, – запевнив голова комісії Михайло Терентьєв, Коментуючи твердження Дмитра Перова, що забудовник розпочне демонтаж будівлі 200-ічної давності.
“Ви хочете жити минулим?” – поцікавилася в активіста одна з учасниць засідання.
Жити минулим
Минулим жити стане неможливо, адже воно зникає у Києві дедалі швидше. Лише за останні два місяці це не перша спроба знесення пам’ятника київської старовини віком від 100 років. Наприклад, на тому ж Подолі у середині серпня майже знищено 200-річний будинок на вул. Ярославській. Ідуть суперечки навколо “реконструкції” будівлі на Рейтарській, 37 а, а від будівлі мало що лишилося. Тепер – Набережно-Хрещатицька, 13, і це далеко не єдина “гаряча точка”.
Активіст Володимир Бондаренко стверджує, що забудовник у гарних відносинах із мером Києва. За даними Opendatabot, кінцевими бенефіціарами ТОВ “Корпоративні рішення Лтд” до 17 серпня 2023 року були Олексій Брусов та Іван Плачков. За даними Youcontrol, зараз це Олексій Брусов та Володимир Дробот. Цікаво, що раніше будиночком Бубнових володіло саме “Київенерго”, яким свого часу керував Іван Плачков.
“Нагадаємо, фірми Плачкова минулого року просто під артобстрілами росіян почали знищувати комплекс старовинних будівель на Подолі за адресами провулок Цимлянський, 3, вул. Кирилівська, 13 г і 13 д якраз під горою Щекавицею“, – зазначив Володимир Бондаренко.
Хто за кого сильніший
Віталій Кличко ще у 2021 році, після рішення РНБО у відповідь на знесення садиби Барбана підписав ухвалений Київрадою мораторій на знищення історичних будівель. Але в тексті рішення, як стверджує експерт із містобудування Георгій Могильний, замість заборони – “рекомендації”. Цікаво, що Віталій Кличко сформував список із понад 100 будівель, які зносити взагалі не можна. Але у червні 2023 року був знесений історичний будинок по вул. Жилянській, 47, що входив до цього списку. Будинок на Набережно-Хрещатицькій, 13 до цього списку не входить. Вже 2023 року, після скандалу з будинком на Ярославській, 13 б, мер Києва знову пообіцяв, що Київрада ухвалить мораторій на реконструкцію історичних будівель без висновку містобудівної ради. Але, як стверджує Дмитро Перов, таке питання ще не розглядалося навіть на засіданні профільної постійної комісії Київради.
