У Національній опері України відбулася довгоочікувана прем’єра української дитячої опери “Кіт у чоботях”. Vesti.ua побували на прем’єрі, тож діляться враженнями від вистави, а також про те, чому вона йшла до глядача довгих три роки.
Коли за день до прем’єри у своєму черговому стримі політтехнолог Михайло Шейтельман сказав, що в Національній опері відбудеться перша від початку повномасштабної війни прем’єра – спектакль “Кіт у чоботях”, було й радісно, і прикро одночасно. Радісно тому, що між зведеннями з українського фронту та повідомленнями про ситуацію в Ізраїлі та Газі, популярні експерти іноді знаходять час на мирні гарні речі. Прем’єра дитячої опери під час війни – це символ української незламності. А прико тому, що прем’єра у Нацопері з лютого 2022 року аж ніяк не перша. Тільки прем’єр балетів Vesti.ua нарахували п’ять – “Доктор Фауст”, “Весна та осінь”, “П’ять танго” на музику П’яццоли, балет-концерт “Танцюємо Штрауса”, ну й дитячий балет “Снігова Королева” врешті-решт, що вийшов під Новий рік. До цього ще можна додати оновлену версію опери “Травіата” та перепостановку опери “Ярослав Мудрий”.
І ось, нарешті, “Кіт у чоботях”. Якщо коротко про сюжет, то це стара добра історія про те, як кмітливий і привабливий Кіт у чоботях допомагає своєму бідному господареві одружитися з принцесою. Для цього вони йдуть на хитрощі, але в результаті господар завдяки Коту раптом стає надзвичайно багатим, місцеві селяни позбавляються Людоїда, що набрид усім своїм меню, а Принцеса, нарешті, виходить заміж за красеня Муркіса, того самого, що значився в якості хазяїна кота.
У день прем’єри у залі було багато дітей. “Тато, тато, Котик із книжки, я його впізнала!” – не стримує емоцій маленька дівчинка в ошатній рожевій сукні, що сидить у четвертому ряду партеру. Діти від опери в захваті, проте дорослі теж. Вистава вийшла максимально гармонійною і виразною, а водночас – дуже музичною і красивою. Національна опера подарувала глядачеві – великому і маленькому – справжнє задоволення. У цій виставі зійшлося все для того, щоб глядач до фіналу почувався абсолютно щасливим.
Композитор Юрій Шевченко написав гарну музику, наповнену різними мелодіями. Часом ці мелодії нагадували нам про фільм “Звичайне диво” та про інші культові картини радянського періоду. Проте в опері дуже багато посилань до українських народних пісень, які додають казці Шарля Перро нашого національного колориту. На жаль, Юрій Валентинович, помер у березні 2022 року, тож “Кіт у чоботях” для цього чудового композитора став його “лебединою піснею”. Але почерк майстра відчутний у кожному такті твору, і стільки в цій музиці світла та радості, що здається, що композитор присутній у залі та радіє такій вдалій своїй роботі.
“У “Коті” чудова музика – зрозуміла, дотепна, дуже виразна. У ньому багато рідного українського мелосу, а деякі мелодії запам’ятовуються з першого разу як справжні хіти. Композитор досхочу “погрався” з жанрами, є і деякі інші композиторські витівки, які оцінять і діти, й дорослі”, – розповідає диригентка-постановниця опери Алла Кульбаба.
Автор лібрето Микола Бровченко постарався осучаснити стару казку, вона вийшла дуже динамічною за структурою тексту, наповненою модними, зрозумілими українцям ХХІ століття висловами – на кшталт “це жах, у всіх нас їде дах”, – до того ж, не позбавленим гумору.
Ми сьогодні можемо тільки радіти тому, що років п’ять тому у художнього керівника Національної опери Анатолія Солов’яненка виникла ідея створити українську оперу для дітей.
“Розумієте, у цьому сегменті ми майже не маємо українських творів, на відміну від балетів, – розповідає керівник проекту Анатолій Солов’яненко. – Я перебрав велику кількість казок і зупинився на “Коті в чоботях”, оскільки цей сюжет дуже впізнаваний. Тоді я склав сценарний план із казки Шарля Перро і звернувся до композитора Юрія Шевченка. А він привів Миколу Бровченка, як автора віршованого тексту лібрето. Усі разом ми довго працювали над цим твором”.
Креативні репетиції та справжній балаган
За словами Солов’яненка, роботу над матеріалом було завершено за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення. У театрі вже мали приступити до самої постановки, але почалася війна. В результаті до ідеї “Кота” повернулися восени 2022 року. У серпні 2023 року режисером-постановником “Кота в чоботях” було призначено Оксану Тараненко, отже, театр зробив ставку на новий почерк і бачення у своїх проектах.
Оксана Тараненко та Анатолій Солов’яненко
Тараненко відома тим, що успішно працює останні роки саме з українським оперним матеріалом – на сцені Одеської опери вона поставила “Катерину” за Шевченком, а у Львівській опері – “Запорожця за Дунаєм”.
“Якщо сьогодні ми запрошуватимемо дітей в оперу на якісний продукт, то за 15-20 років у нас буде музично освічений глядач, – каже режисерка “Кота в чоботях”. – Ми дружили з композитором Юрієм Шевченком, багато проєктів робили разом. На згадку про Юрія Валентиновича, на згадку про героїв, які віддали свої життя, ми хотіли зробити щось хороше і світле”.
Оксана Тараненко каже, що нова оперна казка про “кмітливість, гнучкість, вміння знайти вихід із будь-якої ситуації та, звичайно, про доброту”. “Ми постаралися зробити більш зрозумілою для сучасних дітей старовинну систему ієрархії суспільства, а ось повчальні висновки вони зроблять самі чи з батьками, – упевнена режисерка. – Герої нашого Кота на кожну ситуацію мають свою відповідь, свою режисерську фішечку. Спойлерити не буду, але всі, хто грає в цій опері, одержують задоволення. В нас дуже веселі, креативні репетиції. Щиро кажучи, справжній балаган. Таким і має бути дитячий спектакль”.
Ручний ведмідь, що прибився до компанії з іншої вистави
Сценографом і художником по костюмах у проєкті виступила легендарна театральна художниця Марія Левитська. У кулуарах шепотілися, що Левитська цього разу “перевершила сама себе”. Вистава вийшла яскравою, соковитою, не перевантаженою деталями, а тому дуже святковою. Без лестощів скажемо, що постановка має багатий вигляд. Vesti.ua поцікавилися, яким є її бюджет. Про гроші співробітники театру говорити не стали, але сказали, що хоч усе ніби виглядає дорого, але насправді постановка бюджетна – все ж таки війна, не до шику. Стискалися у всіх витратах, щось шили нове, а щось брали з підбору (діставали зі старих вистав, знятих із репертуару). Як нам пояснили, у театрі, навіть якщо спектакль зняли, нічого не знищується і не викидається, тож іноді якісь костюми чи бутафорські елементи можуть використовуватись у нових постановках.
Казковиій ручний ведмідь примусив багатьох глядачів сміятися
Так, наприклад, у постановці “Кіт у чоботях” з’явився персонаж “ручний ведмідь”. Цей кумедний звір у шкурі з яскравого штучного хутра супроводжує королівський королівський кортеж. Він постійно виробляє різні кумедні штуки, а коли один із коней королівської колісниці дістає травму, ведмедя ставлять на його місце. І те, як цей клишоногий намагається приладнати до бігу коней – це дуже смішно. Сюр, звісно, але дітям ведмедик дуже сподобався. Так ось цей персонаж, як по секрету дізналися Vesti.ua, потрапив у спектакль із того самого підбору.
Кумедно-суворий Людожер чекає на появу Кота в чоботях
І, нарешті, актори. У партії Кота – незрівнянна Анжеліна Швачка. Знамените меццо-сопрано, яка зробила собі ім’я на виконанні партії Кармен, почувається в котячому образі чудово. Співачка каже, що одного разу Юрій Шевченко побачив її в партії Бабарихи в опері “Казка про царя Салтана” і ця роль надихнула композитора написати партію Кота саме для неї, та й усіх меццо-сопрано в принципі.
Анжеліна Швачка зізнається, що за 30 років на сцені “Кіт в чоботях” для неї – це найскладніша постановка. Зрозуміти оперну приму можна – практично всі два відділення вона знаходиться на сцені: співає, танцює, грає, нявчить і навіть їсть мишей.
“Всі думають, що казочка – це дуже просто: вийшов і заспівав, – посміхається власниця прекрасного меццо-сопрано. – Але ні, у цій виставі у Кота дуже багато рухів, дуже багато мізансцен, дуже багато завдань і тому я виходжу на сцену вже “наадреналінена” або, як у нас у театрі кажуть “заряджена”.
Анжеліна Швачка в образі Кота в чоботях
Водночас співачка каже, що її роль має безліч плюсів: по-перше, це те, чого вона раніше ніколи не робила, по-друге, глядачі від Кота в захваті – і це приємно, а, по-третє, вона схудла на три кілограми.
Врешті, про все сказане вище ми рекомендуємо вам скласти власне враження. Але хочемо попередити, що одного разу побувавши на виставі, ви захочете подивитися її знову. Раніше такою магією володів тільки “Лускунчик”, але сьогодні він знятий з репертуару, а “Кіт у чоботях” тільки відчинив нам двері у свій світ. І нехай це не балет, а опера, і нехай у ній немає новорічної ялинки, зате і там, і там присутні миші, а ще є загальна ідея про те, що всі мрії, якщо дуже захотіти, завжди збуваються.
Читайте також: Друге життя Котигорошка: як у Києві лімітовану колекцію презентували
