За час повномасштабної війни для ще вчора відомих бізнесменів та інвесторів робочі проекти перетворилися на волонтерство. Сьогодні для багатьох із них першочерговим завданням стала допомога українцям, дітям війни та зруйнованим містам. Український бізнес, перейшовши на військові рейки, поряд із державою відбудовує школи та лікарні, евакуює людей із прифронтових регіонів та допомагає налагодити побут переселенцям на новому місці. Інвестори стали щільно співпрацювати з благодійними фондами та волонтерськими організаціями. Про те, наскільки сильно війна змінює інвестиційні пріоритети, куди варто вкладати гроші та що буде з українським бізнесом після нашої перемоги – Vesti.ua поговорили зі столичним інвестором Рустамом Джамбулатовим.
– Війна змінює все, зокрема інвестиційні пріоритети бізнесу. З якими труднощами ви сьогодні стикаєтесь?
– Так само війна змінює все. Важко у всіх сферах та аспектах. Особливо змушений наголосити на людському факторі. Пріоритет – зберегти людське життя. А бізнес, інвестиції та інші проекти – це стає далеко не найважливішим. Так, безперечно, опускати руки не можна. Тому я керуюся принципом “брати та робити”. А результат буде чи ні це – виключно у волі Господа. Дорогу здолає той, хто йде.
– Щоденні руйнування та повна невизначеність щодо майбутнього – очевидні ризики, які не може ігнорувати жоден інвестор. Чим ви керуєтеся за ухвалення рішення – вкладати гроші чи ні?
– Жодного “або” в моїх рішеннях немає. У моїх рішеннях є впевнене бажання бачити, покращувати та змінювати. Категорія “інвестор” у невоєнний час – це коли ми розглядаємо, вивчаємо, порівнюємо ризики. А у нас війна, окупанти й агресори на нашій землі. Тому вважаю за свій громадянський обов’язок робити все, що можу у своїй країні. Звичайно, моя відповідь: вкладати і ще раз вкладати. Кожен у своєму напрямі бізнесу має і зобов’язаний це робити.
– Яка зі сфер із погляду інвестування є сьогодні найперспективнішою?
– Щодо цього держава дає свої стратегічні пріоритети. Громадянам і бізнесу варто прислухатися у воєнний період до пріоритетів, які окреслила держава. Так, варто зазначити, що після перемоги України над Росією основним пріоритетом буде відновлення країни. А у відновленні та відтворенні дуже багато сфер для розвитку бізнесу. Будемо вже дивитись у майбутньому, що ми здатні добре реалізувати та якісно зробити.
– Для відновлення країни нарівні з вливанням фінансів важливим є готовність ділитися технологіями й експертним досвідом. Наскільки це розвинуто в Україні?
– Вважаю, що кожен бачить через призму свого внутрішнього світу. Я особисто робитиму все, від мене залежне. Мені здається, в Україні люди дуже патріотичні і тому кожен на своєму місці робитиме те, що вміє та ділитиметься своїм досвідом та знаннями.
– Останнім часом ви зосереджені на допомозі дітям і благодійним дитячим фондам, чим пояснюється ваш вибір?
– Мій вибір, напевно, пов’язаний із тим, що особисто я пережив у дитинстві. Я бачив війну в Чечні на власні очі, на жаль, дитячими очима. І добре пам’ятаю всі події. Повірте було все те саме, що зараз робить Росія в Україні.
– Інвестиції в дітей як спосіб розвитку економіки – що ви про це думаєте?
– Розвиток дітей – це наше майбутнє. Це наш обов’язок. Зараз дуже важливо приділяти увагу дітям, які постраждали від воєнних дій. Їм дуже потрібна підтримка й допомога. Як батько, я розумію, що один із головних векторів у цьому – турбота про їхнє емоційне та фізичне здоров’я. Підтримка дітей зараз – це важлива місія, яка допомагає дітям зберігати надію та віру у майбутнє
– Над якими освітніми та соціальними ініціативами сьогодні працює благодійний фонд “Українська освітня фундація“, з яким ви співпрацюєте?
– Наразі фонд “Українська освітня фундація” працює над проектом “Книги дітям”. Цей проект має два напрями: створення книжкових полиць у червоній зоні, нещодавно вже зробили в місті Степногірськ, Запорізькій області. І створення домашніх бібліотек у 18 будинках сімейного типу, які плануються протягом наступних 2 місяців.
– На сьогодні Фонд взяв під свою опіку понад 1000 родин на Донеччині, як цей процес організований? (Чи закріплена за кожною сім’єю відповідальна особа, процес логістики, психологічна підтримка?)
– Фонд має базу родин. З сім’ями працює команда із 10 волонтерів, на одного волонтера припадає 100 сімей. Фонд забезпечує ці сім’ї продуктами харчування, гігієни, одягом для дітей. Наразі працюють над тим, щоб запустити один важливий напрямок – реабілітація сімей. Але першочергова робота – над тим, щоб вивезти сім’ї з червоної зони. Відсоток родин, який погоджується на евакуацію, дуже маленький. Якщо й вдається вивезти сім’ї, їм знаходять житло у безпечних містах, влаштовують дітей до школи, допомагають продуктами, товарами гігієни, ліками. Головна мета фонду “Українська освітня фундація” – максимальна підтримка й адаптація до самостійного життя. Вони створюють умови, щоб сім’я могла самостійно функціонувати у майбутньому.
– Як, на вашу думку, цю війну бачать наші діти?
– Діти бачать страх, який ми їм пояснити не можемо. Я, наприклад, не знаю, як своїм дітям це пояснити. Просто намагаюся зробити все, щоб вони не бачили цього кошмару.
– Сім мільйонів дітей в Україні наражаються на ризик внаслідок атак на енергетичну інфраструктуру. Діти позбавлені можливості навчатися або підтримувати зв’язок із друзями. Наскільки важливо підтримувати емоційне та фізичне здоров’я дітей, чи інвестуєте ви у такі проекти?
– Називати проектами свою допомогу не буду. Це надто голосно сказано. Однак я маю намір робити те, що мені під силу. А ті, хто спеціалізується на таких проектах, ось їм бізнес має допомагати фінансово. Щоб профільні люди могли якісно та професійно виконувати свою роботу. Наприклад, є фонди, які займаються виключно психологічною допомогою дітям, є фонди, які евакуюють сім’ї та займаються розселенням їх у безпечніших місцях. І таких фондів багато. Український бізнес просто має підтримувати діяльність кожного такого фонду.
– Якщо людина не має значних фінансових можливостей, але дуже хоче допомагати, з чого потрібно почати?
– Ось знаєте, допомагати можна по-різному. Кожен на своєму місці має змогу проявити себе. Допомога не завжди має бути фінансова. Можна бути волонтером, який готує їжу, возить продукти, займається евакуацією чи просто вчить дітей малювати. Згадайте лютий/початок березня минулого року. Тоді навіть відомі особи стояли на кухні та чистили картоплю, хтось розвозив продукти, хтось займався евакуацією тощо. Ось буквально кожен знайде, коли шукає.
